Чотири роки потому...

Рівно чотири роки тому російські терористи збили український військово-транспортний літак Іл-76, який віз підкріплення, техніку та продовольство оборонцям Луганського аеропорту. Загинули усі, хто був на борту — екіпаж 25-ї гвардійської бригади транспортної авіації та десантники 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. 
49 українських військовослужбовців загинули під час цього терористичного акту. Із них 40 — це десантники, а 9 - члени екіпажу. Це найбільша одночасна втрата Збройних Сил України. 146 днів тривала оборона українськими військовими Луганського аеропорту — з 8 квітня по 1 вересня 2014. Десантники 25-ки летіли на допомогу своїм побратимам із 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, які утримували аеропорт із самого початку і до кінця оборони. 700 метрів. Такою була висота, на якій в Іл-76 поцілила ракета ПЗРК 9К38 “Ігла”. Літак вже заходив на посадку, коли був збитий. На місці, з якого терористи вели вогонь, знайшли три пускові труби ПЗРК. Дві були використані, третя технічно несправна. Після влучання ракети літак добивали з великокаліберного кулемета.
Три рейси з підкріпленням для оборонців аеропорту були заплановані на той день. Перший борт зумів вдало сісти, другий збили терористи, третій розвернувся і повернувся на базу. Після цього жодні літаки вже більше в Луганському аеропорту не сідали.
Сьогодні ми вшанували память пасажирів того рейсу та випускника нашої школи Бабана Віталія.

Випускник Олексіївської загальноосвітньої школи I-III ступенів Бабан Віталій Юрійович народився 9 березня 1994 року в селі  Липняжка Добровеличківського  району. До нашого села  його родина переїхала в 2007 році. В цьому ж році він пішов до 8 класу Олексіївської загальноосвітньої школи. Після  закінчення школи  вступив до професійного училища в Комсомольськ Полтавської області  і по закінченню училища 1 жовтня  2012 року був призваний до Збройних Сил України , через деякий час продовжив військову службу за контрактом.

 20 річний юнак проходив службу  в 25-тій Дніпропетровській  повітряно-десантній бригаді, особовий  склад якої  і сьогодні виконує бойове завдання на сході України.

Сержант, перебував на посаді головного сержанта взводу, був командиром відділення 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригадиВисокомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

            Невимовно гірка звістка пройшла селом, що 14 червня 2014 року терористами був збитий літак на борту якого перебував і наш Віталій. Якщо і є пекло на землі, то воно було саме там. 13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту — загинули.

26 липня Віталія поховали на кладовищі села Олексіївка Добровеличківського району

Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

12 грудня 2014 року в селі Олексіївка Добровеличківського району на фасаді будівлі Олексіївської ЗОШ І-IIІ ступенів, де навчався Віталій Бабан, йому встановлено меморіальну дошку. В нашому селі вулицю Леніна перейменовано на вулицю Віталія Бабана. 

Цей ясноокий, усміхнений юнак назавжди залишиться у наших серцях. Пам'ять про нього ніколи не згасне.